-1-
Такий біль не передати словами,
Вона в серці пораненому моєму.
Жорстоко як доля розпорядилася нами,
Не давши залишитися на землі вдвох.
Але на самоті своїй сумуючи
Під спекотним сонцем і коли йдуть дощі,
Я пам'ятаю про тебе, тебе люблю я
І кажу тобі: До зустрічі. Чекай!
-2-
Розлучилися ми.
Хвороба тебе вразила.
З собою в могилу ти забрав
Страдання, біль, надію та любов,
І світлий розум, і доброту, і пам'ять.
Але чекає на тебе дорога попереду
В інше життя — без болю та страждань
-3-
Згас твій світлий розум,
І серце перестало битися,
Але пам'ять про тебе жива
І важко нам із втратою змиритися
-4-
Як гірко і прикро усвідомлювати,
Що ти пішов із життя зарано.
Хворої душі рана, що не гоїться
Нам завжди буде на тебе нагадувати
-5-
Життя мерзенне і порожнє,
І щастя в ній не буде,
Спалю себе вщент,
А там хай Бог розсудить.
Хто має рацію, хто винен,
Хто підло жив, хто чесно.
Ми судимо навмання,
Йому все відомо.
-6-
Як рано ти пішов,
Як горе нескінченно,
І в наших лише серцях
Залишишся назавжди.
-7-
Ти був коханою людиною,
З прекрасним серцем та душею,
Нам не забути тебе навіки
Лежи спокійно, дорогий.
-8-
Зірка зійшла, блиснула і згасла,
Не гасне лише очей улюблене світло,
Де пам'ять є, там слів не треба
-9-
Наше горе не виміряти,
З нами сум, одна біда,
Ніколи нам не повірити,
Що пішов ти назавжди.
-10-
Любили міцно ми один одного,
Любили міцно, назавжди.
Зустрічай мене, мій любий котику,
Прийшла до тебе я назавжди.
-11-
Пробач, що нам під небом зоряним
До твоєї плити носити квіти.
Пробач, що нам залишилося повітря,
Яким не надихався ти.
-12-
На серці гіркий сум
Лежить, обмита сльозами.
Нам важко, нам дуже шкода,
Що немає тебе, рідний наш, з нами.
-13-
Я не боюся ні темряви, ні пекельного вогню.
Загостріть ніж чи отруту мені відміряйте.
Після відкриття душі, що скажуть про мене?
Діагноз: християнин. Вихід: безсмертя.
-14-
Перехожий! тут лежить філософ-людина,
Він проспав ціле століття,
Щоб довести, як мав рацію Соломон,
Сказавши: Все марнота! Все сон!
-15-
Під цим каменем спочиває чоловік
Прихильник твердих правил,
Що сотні тисяч грішних душ,
До прапращурів відправив.
Він м'якотілих зневажав
Він був іншого роду!
Він був великим генералом
Великого народу.
Але година проб'є, коли в труні
Він бадьоро повернеться,
І, незважаючи на долю,
Повстане — і повернеться!
І звернеться генерал
До народу зі словами
Я ненадовго вмирав,
Але нині — знову з вами!
-16-
Цей пам'ятник споруджений,
Тому, хто мав дівчат і дружин,
Талант від Бога та гріхи,
Філософу, хто вам вірші –
скарб роздумів — написав,
Хто жити серед жлобів втомився.
-17-
.Нехай на моєму напишуть п'єдесталі:
Грішив він багато, але його читали.
-18-
Нехай тут не місце, — посміхнись ти:
Ти — біля могили оптиміста!
Хоч є кращим у цьому світі,
Я щасливий і в такій квартирі!
-19-
Не малюйте надгробків та плит над могилкою моєю,
Не любив і за життя коли щось тисне на груди.
Нехай там росте трава і на гілці співає соловей,
Щоб мандрівник стомлений міг сісти і трохи відпочити.
-20-
Я ніби мертвий, але світу втіху
Я тисячами душ живу в серцях,
Всіх люблячих, і, отже, я не порох,
І смертне мене не зачепить тління.
-21-
Не шкода життя, а шкода того вогню,
Що, просіявши над цілою світобудовою,
Зникне вночі, плачучи й скорботи
-22-
Пісок сухий — ліжко твоє,
Дерн зелений — покривало.
Спи спокійно вічним сном
Ти — чиє серце так палало.
-23-
Ти помер тільки для світла.
А в пам'яті родини рідної
Усмішка теплого привітання
Живе твій образ дорогий.
-24-
Так залиште непотрібні суперечки.
Він собі вже все довів.
Він пішов від реальності в гори,
І на цих безмежних просторах,
Навчився літати між скелями.
-25-
Розлучилися ми.
Хвороба тебе вразила.
З собою в могилу ти забрав
Страдання, біль, надію та любов,
І світлий розум, і доброту, і пам'ять.
Але чекає на тебе дорога попереду
В інше життя — без болю та страждань
-26-
Згас твій світлий розум,
І серце перестало битися,
Але пам'ять про тебе жива
І важко нам із втратою змиритися
-27-
Як гірко і прикро усвідомлювати,
Що ти пішов із життя зарано.
Хворої душі рана, що не гоїться
Нам завжди буде на тебе нагадувати
-28-
Життя мерзенне і порожнє,
І щастя в ній не буде,
Спалю себе вщент,
А там хай Бог розсудить.
Хто має рацію, хто винен,
Хто підло жив, хто чесно.
Ми судимо навмання,
Йому все відомо.
-29-
Як рано ти пішов,
Як горе нескінченно,
І в наших лише серцях
Залишишся назавжди.
-30-
Ти був коханою людиною,
З прекрасним серцем та душею,
Нам не забути тебе навіки
Лежи спокійно, дорогий.
-31-
Зірка зійшла, блиснула і згасла,
Не гасне лише очей улюблене світло,
Де пам'ять є, там слів не треба
-32-
Наше горе не виміряти,
З нами сум, одна біда,
Ніколи нам не повірити,
Що пішов ти назавжди.
-33-
Перед скорботою безсилі слова,
Той не помер, про кого пам'ять жива.
-34-
Вічний спокій даруй їм Господи,
І вічне світло нехай світить їм
-35-
Не пишайся перехожий
Відвідати мій порох
Бо я вже вдома, а ти ще в гостях
-36-
Не соромся перехожий
Згадати мій порох,
Бо я вже вдома, а ти ще в гостях
-37-
З того світу на камені віри
Ліки від скорботи
-38-
На землі ми лише вчимося жити
-39-
Все життя твоє — приклад для наслідування
-40-
Мій друже, про минуле не сумую
Нехай незворотне тебе не глине.
В ту саму річку не ввійти
-41-
Ми пізно починаємо захоплюватися –
Майже завжди, як треба йти.
Всьому межа, усьому свій термін призначений
І нікому цвітіння не продовжити
-42-
Хто вірить у Бога — той блаженний,
Хай навіть нічого не знає
-43-
Усі ми, всі ми в цьому світі тлінні
Тихо ллється з кленів листя мідь
Будь же ти навіки благословенний,
Що прийшло процвісти і померти.
-44-
На серці гіркий сум
Лежить, обмита сльозами.
Нам важко, нам дуже шкода,
Що немає тебе, рідний наш, з нами.
-45-
Не можуть люди вічно жити,
Але щасливий той, хто пам'ятає ім'я!
-46-
Ідуть люди, їх не повернути
І таємні світи не відродити
І щоразу мені хочеться знову
Від цієї незворотності кричати
-47-
Душа втомилася від зрад
Загальної тісну і суєти
І їй шукати доказів,
На захист своєї правоти
-48-
Не згладить час
Твій глибокий слід.
Все у світі є,
Тебе тільки ні.
-49-
За життя я комусь життям був,
І з того часу, як я став прахом,
Ревнивий друг чекає смерті, мучим страхом,
Щоб хтось його не попередив.
-50-
Мені красу завітав Господь,
Батько мені передав лише тіло;
Але якщо Богом це зотліло,
Що ж смертна від смерті прийме тіло
-51-
Хто ця труна сльозами зрошує,
Той марно вірить, що поверне
Його сльозу сухому дереву плід
Адже весною мрець не воскресає.
-52-
Ось цей порох, залишки буття,
Де лику немає, де очі вже зотліли, –
Урок тому, кого полонити вміли,
У якій в'язниці жила моя душа.
-53-
До доброї долі я смертю приведено
Бог не хотів мене побачити старим,
І оскільки рок не володів великим даром,
Всі, крім смерті, було б мені в шкоду.
-54-
Зіткнулися хвилі над тобою,
Тебе безодня поглинула,
І назавжди вода приховала,
Від нас сумний образ твій.
-55-
Спи! Нехай сон солодкий твій,
Повіку ніхто не потурбує;
Порушити ніщо не зможе
Забуття вічного спокою.
-56-
Людині, яка побачила ангела.
-57-
Я спочив тут, трохи з'явившись на світ;
Я — той, до кого так швидко поспішила
Смерть, що душа, чию плоть взяла могила,
Тільки помітила, що плоті немає.
-58-
Не потрібні написи для мого каменя,
Скажіть тут: він був — і немає його!
-59-
До твоєї безчасної могили,
Наша стежка не заросте.
Рідний твій образ, образ милий,
Завжди сюди нас приведе.
-60-
Тут рок послав тимчасовий мені сон,
Але я не мертвий, хоч і опущений у землю
Я живий у тобі, чиї нарікання послухаю,
За те, що друг друга відображено.
-61-
В обіймах землі спочивай, милий порох!
Небесна душа, радій на небесах!
-62-
Ти навіщо пішов, рідний, спати в землі сирій?
Ти навіщо мене залишив мучитися однією?
-63-
Велика скорбота не виміряти,
Сльозами горю не допомогти.
Тебе немає з нами, але навіки
У серцях ти наших не помреш.
-64-
Серце згасло, наче різниця,
Біль не пригасять року,
Образ твій вічно зберігатиметься
У нашій пам'яті завжди.
-65-
Не дочитано книгу,
Не закінчена думка.
Так раптово та рано
Обірване життя
-66-
Любили міцно ми один одного,
Любили міцно, назавжди.
Зустрічай мене, мій любий котику,
Прийшла до тебе я назавжди.
-67-
Тут те кохання, що життя мені подарувало,
Тут сум, що мудрість принесла.
-68-
Помовчимо над твоєю пам'яттю,
Затаївши втрати біль та гіркоту
-69-
Серед живих зіркою горів,
Пішов — і пусто у світі стало
-70-
Ти не підеш з життя нашого,
Поки ми живі — з нами ти.
-71-
Живий ти завжди!
До кінця наших днів
Не зможемо змиритися з твоєю втратою.
-72-
Як навесні втрачають сік берези,
Так по тобі у нас смуток та сльози
-73-
Як шкода, що життя твоє було таким коротким,
Але вічною буде пам'ять про тебе
-74-
Ти жив, любив, поспішав допомогти іншим.
Безчасно пішов
Нам не повернути втрати,
Але й сьогодні з нами ти,
Ми у це свято віримо.
-75-
Льотчики не вмирають,
Вони відлітають і не повертаються
(Епітафія льотчику)
-76-
У цьому житті ти зробив чимало
І залишив свій слід на землі,
Але залишив ти нас зарано.
З болем у серці молимо за тебе.
-77-
На землі тебе немає,
Але в душі назавжди
Буде пам'ять жива про тебе.
-78-
Ми пишаємося твоїм життям
І сумуємо за твою смерть
-79-
Якщо ти підеш, несучи з собою
Все тепло землі, трепет серця мій,
Спустіє світ, похмурніє світло,
Біль і сльози ти залишаєш мені.
-80-
Безмежною ніжністю огорнувши,
З небес шлеш вічне люблю
-81-
А на обличчі ні тіні борошна,
Ніби він дрімав.
Склав ослаблені руки,
З любов'ю хрест притиснув.
-82-
Твій вічний спокій –
Наш вічний біль
-83-
Ти помер лише для світла,
А в пам'яті родини рідної
Усмішка теплого привітання
Живе твій образ дорогий.
-84-
Як важко підібрати слова,
Щоб ними наш біль виміряти.
Не можемо у смерть твою повірити,
Ти з нами будеш назавжди.
-85-
Рано заплющились очі твої ясні,
Рано залишив рідних та друзів
-86-
Земний твій шлях
Уставлений був шипами,
Небесний шлях прикрашений
Нехай буде квітами.
-87-
Цілуємо ми твої очі,
Притулимося до улюбленого портрета,
А по щоці тече сльоза,
Кінця і краю скорботи немає
-88-
Як важко жити нам без тебе,
Пішов від нас ти назавжди
-89-
Нехай цей сумний безмовний граніт
Твій образ навіки для нас збереже
-90-
Пробач, що нам під небом зоряним
До твоєї плити носити квіти.
Пробач, що нам залишилося повітря,
Яким не надихався ти.
-91-
Твій милий образ незабутній
Перед нами він скрізь, завжди,
Незбагненний, незмінний,
Як уночі на небі зірка.
-92-
Ми доріжку до тебе проклали,
Сльозами її полили,
Ти вибач, коханий, дорогий,
Що розлучилися ми з тобою.
-93-
Часто стою над твоєю могилою,
Гіркою сльозою поливаючи квіти.
Не хочеться думати, татусю милий,
Що в цій могилі ти знаходишся.
-94-
Вчора я не існував,
Але з небуття з'явився нині я на світ -
І знову бренен я.
Назавтра і мої сліди
Зникнуть на землі,
Але з учора наступного дня
Іде колія.
-95-
На все життя
нам вистачить горя та смутку
-96-
Туги і болю нашого не виміряти.
Тебе не побачити, не повернути.
І так нестерпно жити,
І в те, що немає тебе, нам важко вірити.
-97-
Як важко підібрати слова,
Щоб ними наш біль виміряти.
Не можемо у смерть твою повірити,
Ти з нами будеш назавжди.
-98-
Горе не прошено,
Горе неміряне,
Все дороге на світі втрачено
-99-
Горе несподіване, горе неміряне,
Все дороге в житті втрачено.
Шкода, що життя не можна повторити,
Щоб тобі її подарувати.
-100-
Не висловити словами
Усієї скорботи та смутку.
У серцях та в пам'яті
Завжди ви з нами.
-101-
Дякую за все
За добро та за ласку,
За все ким ти був
І залишився для нас.
-102-
Ти спокою не знав,
Щастя людям шукав.
Спи спокійно, рідний,
Раз від життя втомився.
-103-
Нехай дали твої безмежні
Укутані будуть у квіткову зам'ять,
Хай будуть світлі твої сни безтурботні,
Як про тебе наша світла пам'ять.
-104-
Якщо вітер донесе до тебе стогін,
Те знай — це плачемо ми
Дорослі без тебе дочки
І батьки, що старіють.
-105-
Як колись рде пензель горобини,
Трубять над лісом журавлі,
І, здається, якщо крикну,
То відгукнешся ти вдалині
-106-
Не вистачить сил, не вистачить сліз,
Щоб виміряти моє горе.
-107-
Пробач, що життя твоє я не врятувала,
Повіки не буде мені спокою.
-108-
Ми разом життя з тобою прожили
Тепер навік нас Бог об'єднав
-109-
Того дня, коли твій погляд згас,
І серце перестало битися,
Став найчорнішим днем для нас
І ми не можемо з ним змиритися.
-110-
Коли твій ясний погляд згас
І серце перестало битися,
Став найстрашнішим днем для нас
І ми не можемо з ним змиритися
-111-
Коли твій ясний погляд згас
І серце перестало битися,
Став найстрашнішим днем для нас
І ми не можемо з ним змиритися
-112-
Не винести горя,
Не виплакати сліз.
Ти радість та щастя
З збою забрав.
-113-
Не висловити горя,
Не виплакати сліз.
Ти щастя та радість
З дому виніс.
-114-
Тепло душі твоєї
Залишилось разом з нами
-115-
Наш біль не виміряти
І в сльозах не вилити
Ми тебе, як живого,
Вічно любитимемо.
-116-
Ти пішов не постячись.
Спи спокійно, рідний,
У наших скорботних серцях
Будеш вічно живою.
-117-
Як багато нашого пішло з тобою,
Так багато твого залишилося з нами
-118-
Ти пішов із життя
Не попрощавшись з нами
І залишилося горе
Не забути роками.
-119-
Ти пішов з дому
Не попрощавшись з нами,
Довгий слід залишивши
Не забути роками.
-120-
Смерть розлучила нас з тобою
Пішов з життя ти миттєво,
Але світлий образ твій рідний
Ми пам'ятатимемо неодмінно.
-121-
Ми без тебе –
Завжди з тобою
-122-
Не в днях, що минули твоє життя,
А днями, що в пам'яті залишилися
-123-
Пішовши з життя, все ще живеш
Ти в наших помислах, мріях.
-124-
Від нас пішов ти за мить,
А біль залишився назавжди
-125-
Нам не повернути тебе сльозами,
А серцем ми завжди з тобою
-126-
Ти вічно житимеш у серцях
Рідних та близьких
-127-
Все-таки залишився
На землі твій слід
Ти пішов із життя
А з серця — ні.
-128-
Ми знаємо —
Тебе неможливо повернути,
Але душа твоя з нами.
Ти їй осяяєш наш життєвий шлях,
А нам залишається лише вічна пам'ять.
-129-
Ми любимо тебе,
Ми пишаємося тобою.
Навічно для нас
Ти залишився живим.
-130-
Любимо тебе, пишаємося тобою,
І в нашій пам'яті завжди ти живий
-131-
Ти пішов із життя зарано,
Наш біль не висловлять слова,
Спи, рідний, ти наш біль і рана,
Але пам'ять про тебе завжди жива
-132-
Тебе вже немає, а ми не віримо,
У душі у нас ти назавжди.
І біль свій від тієї втрати
Не залікувати нам ніколи.
-133-
Тебе живим уявити так легко,
Що в смерть твою повірити неможливо.
-134-
Прийми останній дар земний
Улюблений син, чоловік, рідний брат
-135-
Ти пішов із життя
Не попрощавшись з нами.
Ми сюди приходимо
З гіркими сльозами
-136-
Ти пішов із життя
Не попрощавшись з нами
Горе нам залишив –
Не забути роками.
-137-
Смуток і смуток твоєї втрати
Пробудуть із нами назавжди.
Що може бути страшнішим і гіршим
Втрати чоловіка, сина та батька?
-138-
Ти по життю нас вів,
Ти не шкодував,
Ти так рано пішов,
Ти так багато встиг.
І ніхто не вірить,
Що тебе поряд немає,
Що пішов у небуття
Чоловік, батько — людина.
-139-
Ще не раз ви згадаєте мене
І весь мій світ, що хвилює і дивний,
Безглуздий світ з пісень та вогню,
Але між іншим, єдиний, не обманний.
-140-
Вже стежки травою зарості,
Де колись гуляли з тобою,
Тільки вічна сила кохання
І тепер не дає мені спокою.
-141-
Життя промайнуло і обірвалося,
Адже смерть не можна зупинити,
Але пам'ять про тебе залишилася,
І ми її зберігатимемо.
-142-
Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе врятувати.
Навічно в нашому серці рана,
Поки ми живі — з нами ти.
-143-
Ніхто не зміг тебе врятувати,
Пішов з життя дуже рано,
Але світлий образ твій рідний
Ми пам'ятатимемо постійно.
-144-
Врятувати тебе ми не змогли.
Залишивши все, ти пішов у вічність.
Безмірна скорбота, болять серця,
Друків нашої немає кінця.
-145-
Врятувати тебе ніхто не зміг,
Пішов із життя рано,
Але твій образ завжди живий
Ми постійно носимо в серці.
-146-
Врятувати тебе ніхто не зміг
Пішов із життя рано.
Ти вічно в пам'яті живий,
Ти завжди будеш з нами.
-147-
Нехай неминуче життя коло
Поки що він не завершився,
Ми пам'ятатимемо про тебе
І думками з тобою ділитися.
-148-
До болю короткий виявився повік
Пішов ти надто рано,
Але в пам'яті завжди ти будеш з нами
Рідна, кохана людина.
Весь наш біль не висловити словами
-149-
До болю короткий виявився вік,
Але в пам'яті завжди ти будеш з нами,
Рідна, кохана людина
Весь наш біль не висловити словами.
-150-
З життя ти пішов миттєво,
Нам біль залишив назавжди
-151-
Кому ти дорогий був за життя,
Кому дарував і дружбу, і любов
За вічне душі твоїй упокій
Молитися будуть знову і знову
-152-
Тому, хто дорогий був за життя,
Чья пам'ять після смерті дорога
-153-
Тому, хто дорогий був за життя
Від тих, хто пам'ятає та сумує.
-154-
Перед скорботою безсилі слова,
Той не помер, про кого пам'ять жива.
-155-
Не висловити горя,
Не виплакати сліз.
Ти щастя та радість
З собою забрав
-156-
Ти відійшов у світ вічних сновидінь,
І назавжди твоя душа спокійна,
А наша скорбота та пам'ять безмежна
-157-
Під шум лісів і пташиний дзвін
Спи, любий мій
-158-
Ти занадто обдарований долею,
Щоб досконалість померла з тобою
-159-
Тому, хто дорогий був за життя.
Від тих, хто пам'ятає та сумує.
-160-
Останній дар
любові та скорботі
-161-
Забути не можна,
Повернути неможливо
-162-
Як багато твого залишилося з нами,
Як багато нашого пішло з тобою
-163-
Короткий вік: буває більше,
Було менше,
Не в тому суть,
А в тому, що без тебе так боляче,
І час назад не повернути
Але ти пройшов свій шлях гідно
І час прожитий не дарма.
Ти сонце, повітря та зоря.
Адже на землі ніщо не довговічне,
Все тлінно, і в результаті — прах,
Лише пам'ять про тебе назавжди.
-164-
Ось і я дійшов до фінішної стрічки,
Життя позаду, попереду нескінченність
Все позаду: і польотів моменти
І молода, шалена безтурботність
-165-
Свій сум ні від кого не приховаєш.
Весілля, радість ти забрав з собою.
Рідний наш! Ти завжди будеш з нами
І роки не осушать наших сліз.
-166-
Мій любий друже,
Як тьмяніє все навколо,
Як ніч іде на зміну дня
І змінити нам нічого не можна.
-167-
Жахлива мить долі жорстокого
Залишив нам довічний біль
-168-
Небесна душа на небо повернулася,
До джерела всього, в обійми батька.
Пороком тут вона ще не затьмарилася;
Невинністю своєю полонила всі серця.
